Сценарії

Сценарій

виховного  заходу

з  образотворчого  мистецтва

 “Лялька – мотанка  -

оберіг  наших  душ”

Вчитель християнської етики

та образотворчого мистецтва

Палашівської ЗОШ І-ІІ ст.

Боднар О.З.

Епіггаф /написаний на дошці/

Нездоланний і талановитий
Наш народ скарби свої зберіг.
Тих скарбів коштовних не злічити,
Серед них – і лялька-оберіг.

Мета: розповісти учням про різновиди ляльок-мотанок;   розвивати творчі здібності учнів,  інтерес до культурних надбань наших пращурів.

      Розширити, поповнити знання про традиції використання мотанки, її призначення.

      Зацікавити учнів вивченням історії розвитку ляльки-мотанки, прищепити повагу до культурних традицій родини й країни.

           Домогтися глибокого осмислення учнями значення ляльки-мотанки в житті людини. Вироблення духовної потреби берегти її  як сімейний скарб, як оберіг.

Виховати повагу до родовідної пам’яті, до стародавніх символів наших предків.     

Сформувати   бережливе ставлення до традицій  і духовних надбань народу.

  Обладнання : виставка мотанок, презентація «Лялька-мотанка – Берегиня роду», відеоматеріали, ілюстрації,  записи  пісні про ляльку  та  колискових  пісень.

Вчитель.

Кожна людина на землі мріє мати оберіг, який захистить від зла та біди, який допоможе виконати найзаповітніше бажання та дасть сили побороти усі негаразди сьогодення.У нашого народу здавна такий оберіг існував – це лялька-мотанка.

     Останнім часом ми часто чуємо про відродження народної традиції, її збереження та передачу наступним поколінням. У молодіжному середовищі набувають популярності вечорниці, різноманітні майстер-класи з декоративно-ужиткового мистецтва, танцю, пісні.    Починають відроджуватися давні містерії, які черпають свої витоки у язичницькому світогляді наших пращурів.

    Повертаючись до власних коренів, відтворюючи ляльку-мотанку, можна поринути  у цікаву  подорож  минулого  українського  народу.  

      Ось про історію народної ляльки та про методику виготовлення та використання  ми сьогодні  й поговоримо.

             /Розповідь учнів супроводжується презентацією/

Учень 1.

 Лялька здавна відома в усіх традиційних культурах  не тільки як дитяча іграшка, але й як могутній магічний талісман та  оберіг родини й Роду. Ляльки були знайдені в різних куточках планети.

Учень 2.

В Україні, ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання.

Іноді бабуся чи мати робила ляльку нашвидкуруч, щоб «зайняти дитину», аби та не плакала. Тоді в голівку дитячої ляльки зав’язувався шматочок хліба (до цих пір така народна «пустушка» називається «куклою»), і для дитини це була і іграшка, і заспокоєння, і перший образ, який вона сприймала. І разом з тим, така «кукла» несла енергію любові, яка незримо формувала в майбутній людині підсвідоме ставлення до предків, до роду, до землі, яка її народила.

       Учень 3.

При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина.  

 Древні народи вважали, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – з хрестом замість обличчя. Обличчя як такого у традиційної ляльки-оберегу немає. Це має подвійну причину: по-перше, хрест, як один з найдревніших оберегів, має сильне захисне значення, а по-друге, ляльку остерігалися пов’язувати з конкретною людино, якщо це не диктувалося спеціальними магічними обрядами, бо вважалося, якщо ляльці зробити обличчя, а особливо очі, в них може влетіти дух живої істоти.

      Учень 4.

Окремий різновид обрядової ляльки, яка робилася на добробут і щастя – це весільна подвійна лялька, що зображувала «князя з княгинею», тобто, молодого й молоду. Такій подвійній ляльці робили одну ручку на двох, що повинно було символізувати злагоджене любов’ю життя. І нерідко таку парну ляльку садовили на першій підводі, якою молоді їхали до церкви вінчатися, щоб ця лялька захищала майбутнє подружжя від лихого ока. До речі, дотепер нерідко можна бачити на капоті машин весільного кортежу ляльку, хоча уже давно забувся первісний, сакральний символ цієї традиції.

 Учень 5.

А  На Різдво виготовляли спеціальних ляльок із зерна. Вони символізували добрий урожай.

    Українська лялька часто виконувала роль лікаря. Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку-мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі. Така ляльку була забавкою для дитини і давала цілющий ефект. Лікувала лялька навіть дорослих. Після усіх лікувальних процедур ляльку спалювали, аби разом з нею згоріли всі недуги.

Учень 6.

Найважливіший етап — намотування хреста на обличчі ляльки. Підбирали  нитки, виходячи із значення кольорів:

зелений — колір здоров'я та багатства;

червоний — колір життя, вогню, кохання;

жовтий — колір сонця, пшениці, землі, фізичного світу;

синій — колір творчості та саморозвитку;

фіолетовий — колір мудрості;

золотий — колір Божої любові.

Учень 7.

    Здавна виготовлення ляльки супроводжувалося обрядовими піснями, і це було свого роду магічним актом, спрямованим на добру долю, подружню злагоду, щасливе весілля, гармонію в родині. Іноді лялька виготовлялась «до випадку»: наприклад, щоб викликати або припинити дощ, змінити погоду, залагодити сварку в родині, забезпечити добру подружню пару дівчині чи хлопцеві.

        Учень 8.

Є діти, на світі щось дуже чудове

Вони разом з нами ще з колискових.

Ми граємось ними і раді завжди

Коли у дарунок приносять нові.

Бувають яскраві і навіть смішні

Бувають веселі, пухнасті, м’які

Великі, маленькі й усі чарівні

Скажіть мені, діти, так що ж це

Здається мені запитання легке.

Учні 2 класу.

За вікном в крамниці

Лялечка сидить

Синіми очима

На дітей глядить

Галочко, Оксаночко

Ви купіть мене

На м’якенький килим

Посадіть мене

Лиш мені, кохані,

Кривди не робіть

Ручок не ламайте

Кучерів не рвіть

Діти, любі діти,

Вас прошу усіх

Лялечок любіть

Подружок своїх

Учень 1.

Але так не завжди було. У далекі минулі часи було все по іншому.

Готових іграшок сільським та міським дітям ніхто не купував, бо й крамниць, де вони продавались, ніхто не знав і не бачив.

 Як було раніше, як зростали сільські діти, як розважались, грались, робили собі іграшки ми дізнаємось вирушивши у подорож в минуле. Вирушаймо.

Учень 2.

Ось перед нами сільська хата. Давайте зайдемо до неї.

Подивися як гарно і затишно в ній. Багато людей прагнуть, хоч на короткий час час повернутися назад, у минуле.

 Пожити у глиняній хаті з очеретяним дахом, походити босоніж по глиняній долівці.

  Зазвичай, скільки в родині було багато дітей  (  старші гляділи менших). Коли дитина була маленька, бабуся чи мама скручували для неї з якоїсь старої хустки чи полотнини ось таку ляльку. Вона дуже нагадувала дитину, яку також закутували у хустку чи ряднину й звідти лише виглядала голівка у хустинці з тонкого полотна.

 Як гралися з такою лялькою?

Учень 3.

Її не можна було ні купати, ні зодягати, її просто носили і колихали.

 Захоче дівчинка розмотати свою донечку, почне розв’язувати мотузочки, а виявляється, а ні ручок, а ні ніжок у ляльки немає, і розмотана вона перетворюється на велику ганчірку або хустинку.

       Тож давайте  діти   ми забавимо нашу лялечку.

/Звучить  тихенько пісенька “ Тихо лялю моя спи”і діти розказують вірші/

1. Наша ляля спати хоче

Сон іще стуляє очі.

Аж до вечора я грала,

Нашій лялі догоджала.

2. Наталочка спати не лягає

І всім діткам заважає

Губенята позіхають, позіхають, позіхають

Оченята засинають, засинають, засинають.

3. Від хати до хати,

Від міста до міста

Луна колискова

Матусина пісня.

4. Я тебе нагодувала

І сповила і приспала

Колишу тебе, співаю

Спи дитино, баю-баю!

5. Пішов котик у лісок

Знайшов котик поясок

До колиски прив’язав

Та дитину погойдав.

6. Котику біленький,

Котику сіренький

Не ходи  до хати,

Не буди дитяти

Ой на кота воркота

На дитину дрімота.

    Вчитель.

Тож влаштовуйтесь зручненько

Не гомоніть, сидіть тихенько

Розповідати починаєм

І до уваги закликаєм.

На сцені інтер’єр української хати, рушники, стіл, лава, встелена килимом, скатертина, веретено,скриня, на якій лежить лялька-мотанка і одяг для неї, на стіні обов’язково люстерко.

Збоку стоїть ліжко, біля нього стілець.

Звучить музика, на сцену виходить бабуся і біля стола витирає тарілку вишиваним рушником. До неї підбігає онучка і обіймає. Бабуся її поцілувала і йдуть до ліжка. Вже пізно, бабуся вкладає спати, сама сідає поруч.Звучить колискова пісня  “Спи – засни моя дитино…”

Розповідач:

До бабусі у село онучка приїхала,
Коли спатоньки лягла, запитала тихо:

Онучка:

Розкажи, бабусенька рідненька
Ти також колись була маленька?

(Бабуся гладить онучку по голівці)

А у тебе теж була бабуся?
А в комп’ютері ти теж стріляла гуси?
Що то за комора в тебе в хаті?
Що ти встигла в скриню заховати?

Бабуся:

Чарівна та скриня, в ній є казка
То не вигадка, моє минуле власне
Закривай, онучко, оченята. (укриває дитину)
Час народну казку починати!
На Поділлі, в селі Сосонка ми жили,
Пращури там ткацтво зародили
Дід Панас, бабуся Євдокія
Краще всіх тканину ткати вміли!
В хаті завжди пісня, та ще й жарт гуляє…
То на Україні і душа співає.
Засинай, нехай тобі насниться
І моя бабуся, й пращурів світлиця.

Бабуся співає колискову  “ Тихо лялю моя спи” .

Навколо танцюють 4 дівчинки-зірочки, у руках блискучі зірки і стрічки волошкового кольору.
Бабуся виходить.

(Під вступ до пісні виходить до веретена Бабуся Євдокія, співає)

Євдокія:

Ой, наткала люди, я наткала!
Ой, краса виходить, мов у сні
Полотно біленьке, полотно гарненьке,
Скатертини, подушки, пісні.
Це тканина діду на сорочку,
Паски, рушники, щоб все було,
Рядна, покривала, килими наткала,
Найцінніше в хаті є добро.

(Під час співу бере частину одягу ляльки-мотанки, вишиває, потім прив’язує до ляльки-мотанки, що лежить на скрині.)

Я тканину старанно наткала
Щоб на неї вишивка лягла,
Гарно вишивала, клаптики складала
Щоб для доні лялечка була
Лялю намотаю, хрестиком складаю,
Оберіг для долі, для добра.

(Лялю кладе у скриню, починає складати на лаві усі вироби ткацтва.)

Євдокія:

Ось ця тканина – на скатертину,
Ось ця тканина – сповити дитину,
Ось ця – на рушники вишивані,
А це – подушки духмяні.
А це – на лялечку маленьку
Хай береже дитиноньку рідненьку.
Дитя буде лялю колихати
І щасливу долю закликати
І себе маленьке забавляти…

(До хати забігає дід Панас, несе дрова, вони в нього вилітають, збирає)

Панас:

Євдокія! Ой лишенько сталось
У сусіда в хаті бійка, все повиверталось
І гризуться як ті вовки сусід і сусідка,
Що ж немає миру в хаті, чортівня, аж гидко.

Євдокія:

Ти, Панасе, поспішай, і сусідці нагадай.
В них на шафі лялька біла,
Із очима! То що вона хотіла???
Та й перекажи, чому вона забула, що то зло.
Що на щастя ніколи у ляльки обличчя не було!

Панас:

Євдокія, господине, це не всі новини.
У нашого свата захворіла дитина.

Євдокія:

Ось цю лялечку їм дай, покладуть хай в хаті
Ось тоді здорові будуть, щирі та багаті.

Панас: (обіймає Євдокію)

Ти найкраща в мене жінка
Зараз буду за хвилинку.

(Йдуть вдвох зі сцени)

Розповідач:

Бачила онучка сновидіння,
Та піднялось сонце на подвір’я.
Стало лоскотати щічки,
І поцілувало личко.

(В цей час діти – сонячні промінці зі стрічками жовтими кружляють. Онучка потягується, встає і підбігає до скрині)

Зразу кинулась до скрині
Онучка маленька.

Онучка:

Дай, бабусю, подивлюся
Що там є гарненьке
Навіть я не уявляла, яка в неї сила (бере ляльку-мотанку до рук)
В хаті бійку спричинила, дитину зцілила.

Бабуся:

Ляльки різні у народі, за 5 тисяч років
Намотали для здоров’я, щоб був мир і спокій.
Щоб в подружжя народились
Здорові малята
Уквітчана була доля
Щаслива, багата!

Онучка:

Покажи, що там у скрині.

Бабуся:

Покажу моїй дитині!

(відкривають скриню)

Онучка:

Що це є?

Бабуся:

Сорочка, вишита нитками!

Онучка:

Я приміряю, як гарно! Я така, як мама! (дивиться у люстерко)
А це – лялечка, такого не бувало в мене дива!
Є і «Барбі» є і «Сінді», мотанка – лялька особлива!!!

Бабуся:

Бо ж вона не продається в маркеті з ляльками
Обереги виробляють власними руками!

Онучка:

Гей, покличу я дівчат,
Заспівать веснянку
Заспіваєм, затанцюєм,
Вдягнем вишиванку,

(Забігають дівчата, онучка роздає ляльки, стають півколом)

Дівчата:

Лялька-мотанка – це забавка дитяча
І мистецьке диво, але ще
Іноді здається нам, неначе
Вічність сіла ляльці на плече.

Бо її історія прадавня
Вже сягає п’ять тисячоліть.
Крізь віки гіркі, страшні і славні
На сторожі пам’яті стоїть.

Тож уклін доземний Вам, Майстрине,
За талант і працю, і красу…
З древньої бабусиної скрині
Ваші руки Казку нам несуть.

 Хай дарує Бог благословення
Досягти найвищої мети,
Із міцним здоров’ям і натхненням
До вершини творчості іти!

Хай радіють Вашим творам діти,
А дорослі – приклад з Вас беруть…
Україні й Вам по всьому світу
Ляльки-мотанки хай славу принесуть!

Без минулого не буде майбуття
Пам’ятай про це дорослий і дитя,
Тож вивчаймо, переймаймо ми від мами
Унікальне все, що зроблене руками.
Неповторне, найдорожче завжди й нині
Все, що створене давно на Україні.

Звучить музика «Іграшка з душею ангела»

(Дівчатка в українських костюмах виконують танок з ляльками.)

       Маленька дівчинка. /тримає ляльку мотанку/

Оберіг в руках тримаю

Він велику силу має

Оберіг ми вам зробили

Зичимо здоров’я й сили.

Підсумок.

Вчитель.

Насправді ляльку-мотанку може зробити кожен. Для цього необхідно лише трішки часу, фантазія, та мінімальні знання вишивки свого регіону. І пам’ятайте, лялька, зроблена власними руками, значно тепліша та добріша, ніж куплена-пластмасова, адже вона наша – автентична…лялька-мотанка!

       Будь-яка річ, виготовлена власними руками, сприяє самоствердженню особистості, розвитку креативного мислення та здатності чітко уявляти майбутні результати своєї праці.   

         Учень 4.
            Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є цінним предметом домашнього майна, разом з тим виступаючи посередницею між старшим і молодшим поколіннями, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, й захисту від злих сил.
        І сьогодні серед розмаїття сучасних ляльок народні ляльки з тканини є особливим видом з неосяжною енергетикою, які цілюще впливають на психіку й здоровий розвиток дитини. Саме тому в наші дні вони стають все більш і більш популярними.

Учень 5.

Нині аби зрозуміти сутність мотанки, не обов’язково народжуватися у селі, варто лише відшукати та  зберегти у собі чарівний дитячий світ маминої пісні чи дідової казки, збагнути,  яке довжелезне коріння народної пам’яті.

Українська лялька-мотанка розвиває духовний світ і пробуджує відчуття рідного коріння. Вона завжди була пов’язана з сімейними традиціями, працею і діяльністю дорослих, оточена дитячою турботою і увагою.

Учень 7.

Навіть зараз лялька- мотанка є своєрідним символом України, проявом нашої багатогранної культури і яскравим мистецьким витвором, в який закладена любов і добрі наміри.  Ми не просто  навчилися  робити  ляльку-мотанку, ми  вклали у свої  роботи  усю  любов  і  тепло  дитячої  душі і хочемо  щоб  ця  наша любов  зігрівала  серця  наших  воїнів   в зоні АТО.  Ми  передаємо  ці  духовні  обереги  нашим  захисникам  та  просимо  вас  приєднатися  до  нашої  ідеї. 

Вертайтесь,рідненькі,живими!

Хай янголи вас захищають,

Своїми крилами святими

Від куль ворожих закривають.

Молитва матерів країни

Стане всім ворогам стіною...

Вертайтесь,рідні,до родини,

Вертайтесь мирною порою.